Сітка кладочна зварна в Ужгороді

Як підібрати і покласти кладочну сітку в Ужгороді у вузлі різнорідних матеріалів

Підбір ширини карти під товщину кладки

Ширину беруть під конкретну товщину ряду, а не з запасом. Карта має лягти так, щоб довкола неї лишився розчин: сталь, що вийшла на поверхню фасаду, працює недовго. Тому карта завжди трохи вужча за товщину кладки. Типові ширини карт кратні товщині кладки, тож підбір зазвичай зводиться до одного очевидного варіанта.

Ряди, які у стіні з двох матеріалів армують обов'язково

Загальну схему задає проєкт, але є місця, де відмова від карти майже гарантує тріщину. Це перший ряд над вертикальною межею переходу з матеріалу в матеріал і кілька рядів над ним; ряди, що прилягають знизу і зверху до монолітного пояса чи перемички; обхід шахти або каналу, викладеного з іншого матеріалу; примикання перегородки до несучої стіни. Підвіконні ділянки поруч з такими вузлами отримують і власну концентрацію зусиль, і чужу, що прийшла від межі матеріалів.

Крок армування по висоті призначає проєкт, універсального числа тут немає. Незмінне одне: смуга у вузлі має бути безперервною, інакше вона рве стіну там, де закінчується, замість того щоб зшивати.

Розміри, які задає конструювання кладки

Мінімальний діаметр арматури становить 5 мм, а горизонтальний шов зі звичайного або легкого розчину має бути щонайменше на 5 мм товщий за покладену в нього арматуру. Захисний шар розчину від сталі до верхньої поверхні фасаду кладки становить не менше 15 мм, а порожнечі заповнюють шаром від 20 мм. Мінімальна площа робочої арматури від робочої площі поперечного перерізу становить 0,05 %, мінімальна загальна площа арматури від площі брутто перерізу стіни 0,03 %. Для вузла зі зміною матеріалу звідси випливає просте: товщину шва тут планують заздалегідь, бо додати її по ходу кладки, не зіпсувавши розкладку рядів, уже не вийде.

Порядок укладання карти в шов на стику

Починають з очищення попереднього ряду: пил і крихта під картою перетворюють захисний шар на його видимість. Далі розстеляють розчин, кладуть карту з добрим заходом на обидва матеріали, притоплюють і накривають зверху, стежачи, щоб дріт ніде не проглядав ані з фасаду, ані зсередини. Стик двох карт по довжині зміщують від вертикальної межі матеріалів: суміщати два слабких місця в одній вертикалі не можна. Довжину заходу карт одна на одну призначає проєкт.

Помилки, після яких вузол тріщить попри покладену сітку

Найчастіша це коротка карта, обрізана рівно по межі матеріалів: формально сітка в шві є, фактично вона переносить тріщину на свій край. Друга це карта на сухій основі або втоплена в занадто тонкий шов, коли розчин не обгортає дріт з усіх боків. Третя це деформована карта, яку розправляли ногою: погнутий дріт лежить хвилями, місцями виходить ближче до поверхні, і захисний шар у цих точках зникає. Четверта це армування навмання, коли карти розкидані по висоті рівномірно, а над самою межею матеріалів шов лишився порожнім. П'ята це віра, що жорсткий залізобетонний елемент сам усе тримає; насправді контакт жорсткого і рухливого і є місцем найбільших зусиль.

Ужгородський контекст: помірний вітер і незакріплені ділянки

Вітрове навантаження 370 Па робить ужгородську стіну одним з найспокійніших випадків у мережі, і на завершеній коробці це справді так. Але вітер працює горизонтально, а стіна сприймає його як пластина, спираючись на перекриття і на перпендикулярні стіни. Поки цих опор немає, картина інша: фронтон, парапет і ділянка, залишена на зиму без перекриття, працюють у найгіршому режимі навіть за помірного числа. Саме там матеріал змінюється найчастіше, бо парапети і фронтони нерідко викладають не тим, чим основну стіну. Снігове навантаження 1340 Па додає до цього змінну складову з боку даху, яка приходить циклами і які горизонтальний шов накопичує.

Зберігання карт до моменту укладання

Карту псує не час, а спосіб зберігання. Пачки тримають на підкладках, не на землі, накритими від дощу і бризок: залита водою і присипана піском карта приїжджає в шов з нальотом, що заважає зчепленню з розчином. По пачках не ходять і важкого на них не кладуть, бо карта, яка набрала хвилю, вирівнюється погано. На вузол зі зміною матеріалу відбирають найрівніші карти: тут порушити вимогу до захисного шару найлегше.

На що спираються ці вимоги

• Технічні умови на самі карти дає ДСТУ Б В.2.6-167:2011: чинний в Україні документ на зварні сітки для залізобетонних конструкцій, розроблений на основі ГОСТ 8478-81 і уведений зі скасуванням останнього в Україні.
• ГОСТ 23279-85 лишається довідковим орієнтиром щодо номенклатури зварних арматурних сіток, і на нього спираються огляди типорозмірів, включно з переліком поширених ширин карт.
• Матеріалом карт служить холоднотягнутий низьковуглецевий дріт класу Вр-I: це саме позначення класу дроту, а не посилання на стандарт, за яким його колись випускали.
• Розміри шва, захисного шару і мінімального армування, названі вище, походять з розділу «Конструювання» ДБН В.2.6-162:2010, чинного документа з кам'яних і армокам'яних конструкцій.
• Снігове і вітрове значення для Ужгорода взято з ДБН В.1.2-2:2006, де характеристичні навантаження наведено окремо по містах України.

Замовлення кладочної сітки в Ужгороді

Магазин мережі «Перший Дім» в Ужгороді працює з тим самим набором карт, що і решта мережі: усього в ній 22 магазини, тож потрібний типорозмір за потреби підтягується з іншої точки. Перед замовленням варто мати три речі: товщину кладки в кожному вузлі, де матеріал змінюється; перелік самих вузлів по поверхах; рішення проєкту щодо кроку армування. З цим набором ширина карти визначається однозначно. Якщо у проєкті вузли зі зміною матеріалу окремо не виділені, їх варто пройти по кресленнях самостійно до замовлення.